Після Джеймса: Хто буде винен?

Тиха буря після фінального сирена

Коли Леброн Джеймс залишає майдан назавжди, шум не вмирає — він мігрує. Ті самі руки, що хвалили його два десятиліття, тепер шукають чийського джерсі. Не через невдачу. Не через ідеальність. Але через його тінь, що викинула новий силует.

Данні не брешуть — шум робить

Я аналiзую чарти ударiв, обороннi ротацiї та ефективнiсть у важливих іграх за допомогою Python. Менi треба не плакати за нього — менi треба запитати: коли натовка втрачає легенду, хто стане наступною жертвою? Алгоритм не цкавить, чи вона святий чи грешник — йому важливо, чи його метрики все ще трендять.

Справжнiй МВП — це метрика

Медiа не слухали Джеймса бо він був великий — вони слухали його бо його бок-скор кричав у кожному заголовку. Тепер? Вони ганять того, хто має бiльше клiкiv на хвилину, хто першим отримує тег у алгоритмних стрiчках. Це не про спадщину; це про економiю уваги.

Майдан все ще має очi

Я зрився в Пдденьому ЛА, де баскетбол — релiгiя, а данні — писання. Мый дядько дивив касети Маджика Джонсона, поки мий дзвун слухав ефективнiсть гравця на таблицях уденьою. Ми нijколи не називали нijкого «добре» чи «поганий». Ми називали їх «статистично значущими».

Коли Джеймс залишає — шум не зникає. Він просто знайде нове обличчя для звинування. І це обличчя? Воно буде того, хто має бiльше клiкiv нiwо сумл iнь.