Чому 97% модел програє вдачу?

Машини не прогнозують — вони читають дихання системи

Я виріс кодити в громадних центрах, де баскетбол — це мова. Мій батько казав: «Якщо ти не розумієш ритм, ти пропустиш суть». Я як дан-сайентист у ESPN створив моделі, що аналізують рух гравців як джазову імпровізацію: безперервну, нелінійну, живу. Нам говорили: 97% ймовий шанс = напевноть. Але насправді? Це число зорвано з контрактів за капризними термінами — не з талантом.

Мовчазна жертва перестановок

Останнім сезоном Фенекст трасував свою основну ротацію. 27-рочний новачок був виведений не через брак — а через те, що його ціннсть не квалiфiкували алгоритмом на застарлих метриках. Ми називали це «покуп». Але що якщо «покуп» — це лише код для виключення? Система не бачила його.

Коли числа забувають людянськiсть

На пiдпристях Чикаго дiти знали: якщо твоя кидка не описується натиском — це не означає, що ти зламаний — це означає, що ти справжнiй. Нашi моделi припускали: «перемога» = двiйкова: зробленo або пропущено. Але людська продуктивнiсть? Вона дихає. Вона зупиняється. Вона адаптується посередин сезону. Коли ми зводимо гравця до статистики — ми не прогнозуємо результати. Ми стираємо їх ритм.

Алгоритм, що забув свiй імя

Я створив цю модель, щоб виправити те, що зламане. Але пiсля рокiв удосконалення метрик… Я зрозумiв: справжнє передбачення — це не передбачення результативносты; це читання дихання системи. Лiга не компенсувала їх, бо навжди не запитала: хто вони?.. Вони писали контракт… але забули слухати.