Тихий пророк статистики

Суд не кричить — він шепотить

Я дивлюся на гру, а не на спектакль. Кожен пас, кожен кид, виміряний до міллісекунди, несе більше змісту, ніж будь-який коментаторський гипербол. Натови ревуть? Я чую тиху між стандартними відхиленнями — справжня історія живе у залишках.

Родина, що навчила мене тишутi

Народжений у линїї математиків, що вимырювали швидкостi та ймовíрностi перемог NBA перед обiдом, я досвiдав, що статистика — це не розвага, а елегiя. Мой батько моделював плейоф-шанси як ноти для фортпїано; мий дядько кодував оборонну ефективнiсть як сонети. Нам не потрiбна гипербола — нам потрiбна ентропiя.

Миф у залишках

Ви думаєте, що «клоч» — це емоцiя? Це кореляцiя з ±2.3σ пiд тиском. Останнiй кид Лебронa? Не героїзм — це байєсова постер’орна, оновлена 17 роками стрижки. М’яч не брешить; модель робить.

Тут нема фанатичних історii

Я довIряю лише peer-reviewed моделям — не привидам у номерах футболок. «Гаряча серия»? Когнитивний уперед у теплих свitлах. «ДНК чемпиона»? Це просто шум без сенсу.

Алгоритмний спокIй

Волатильнiсть не ламає мене — вона формує мене. Коли іншi переслIдують заголовки, я слІду за закономíстями: кожен скетерплот — строфа, кожна линия регресii — пророцтво. ТочнIсть над швидкistю — не тому що я швидкий, а тому що правда чекає нijчого окрIм точностi.