Мік — ментор

Чоловік за моментом

Я впевнений: коли почув, що Дейжунт Мюррей назвав Міка Джонсона своїм спасителем у 15 років — тим, хто вивів його з в’язниці — подумав, що це надмірна метафора. Але аналіз даних показав: кожне слово — правда. Ця AAU-команда A+ була не просто назвою, а справжньою рухом. Вона перетворила хлопця без перспектив на топ-10 позиційний кандидат у НБА.

Від в’язниці до плейофу

Розглянемо статистику як регресивну модель:

• 15 років: затримання (без попереднєх судимостей)
• 16–18 роки: грав у AAU під A+
• 20 рокiв: драфтований №2 «Спурс»
• 23 роки: кандидат на Все-NBA та лідер оборони

Це не просто кореляція. Це причинно-наслiдковий зв’язок. Мик не дав лише шанс — вiн побудував систему довкола Дейжунта.

Чому Мик інший?

Найбагатьох тренерiв оцiнюють за результатами. Але Мика немає офiцiального посадового мiсця нiде. Проте гравцi називають його не «тренером», а «чолов’яком, який повiрив».

Вiн не перемагав через доступ до елiтних гравцiв — вiн їх створював. У моїх моделях готовностi гравця до НБА виявилися рекорди у “потенцiал ледерства” та “перенесеннi стойкостi” — це не статистика на табло, а те, що потр iзновлення франшизи.

Тихе успадкування

Попович перемагав точними схемами й емоцйним контролем. Але головне — йому завжди вдавалось знаходити людей, яким було байдуже слухатись командирських наказiv — їм важливо було водити інших через полум’я.

Це не навчається у тренерських класах. Це формується культурою, досвідом провалу… і другим шансом — який можливий лише для такого ментора як Мик.

Тож коли кажуть: «Чи буде Мик новим Поповичем?» – тепер я уже не смjюсь.