Чому Ріді — це прокляття, а не магія

Міф про периметрового месію

Я бачив це знову: 72% володарств «Лейкерс» завершуються трьох-пойнтером Ріді, але оборона пейнту — на дні. Фанати називають це «клатч-шутинг». Я називаю це статистичним самогубством. Коли xG перевищує 0.45 — виграє падають, як мокра папер у червоному червці.

Внутрішня лінія зникає

Вони вважають середньодистанцний шут як опційний, ігноруючи захист кольца. ЕФГ Ріді? Висока. Але його ізоляційна атака залишає пейнт порожним. Суперники експлуатують цю прогалину з хирургичною точнотою у грi 7.

Байесова правда проти фанфiкцiї

Я запускаю моделi, навченi на даних НБА за 12 сезонiв — не мемами з Твiттера. Байес каже: коли об’єм стрельби зростає без внутрьової створення, ймовirнiсть перемоги падає експоненцiйно. Джеймс бачив вiзiю; Рiдi має сценарii. Один — архитектор; інший — алгоритмiчний привид.

Вартость культурної слепоти

Вони кажуть: «Рiдi — клатч». Я кажу: «Рiдi — прокляття». Коли ваша система ігнорує ефективнinсть у пейнтi (68% FG) та святкує периметровий вивих (38%), ви не маєте команду — ви маєте статистичне дзеркало, що викриває вашу власну заперечування.

ДаннI не брешать — люди роблять

Числа не турбляться чи пов’ризацe: чи Рidь чародний чи Джеймс пошлений. Вони просто розраховують результати. У плейофах, коли транзицыйна атака руйнується, а ізоляцIя домину? ШвидкостI спадaють на 32%. Це не погана тренування — це поганий модел.